ееее
 
 

МВС УКРАЇНИ
УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УКРАЇНИ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ ВІДДІЛ

29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 65 тел. (8-0382) 65-12-74

Шановні вчителі, батьки та учні!
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ ВІДДІЛ
Сектор кримінальної міліції у справах дітей
інформує:

За Вашим навчальним закладом закріплений оперуповноважений сектору кримінальної міліції у справах дітей Хмельницького міського відділу  лейтенант міліції

 

Заєць Олександр Іванович

У разі виникнення будь-яких питань просимо звертатися за адресою:
 м. Хмельницький, вул. Пушкіна, 15 , кабінет 51, робочий телефон (0382) 69-22-83, моб. тел. 0971393475

Також Ви можете звернутись до органів та служб, які надають послуги  дітям щодо захисту їх прав:\

Служба у справах дітей ( м. Хмельницький вул. Грушевського,88 ) ;
Центр соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді району управління ( м. Хмельницький, Львівське шосе, 10/1) тел.: (0382) 76-55-58
Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України:ditypolice@mvs.gov.ua.
Перелік нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей:
-Конвенція ООН «Про права дитини» від (20 листопада 1989 року);
Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від (15листопада 2001).

 

 


 

 

 

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ
Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. Конвенція про права дитини, прийнята резолюцією 44/25 Генеральною Асамблеєю ООН
від 20.11.1989 p.
Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці
№182, ратифікована Законом України від 5 жовтня 2000р.
Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини
Конституція України, прийнята V сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р.
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ (відповідно до Кримінального кодексу України)
Стаття 11. Поняття злочину

  1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
  2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
1.    Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину
виповнилося шістнадцять років.
2.  Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають
кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя
державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського
формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця,
судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням
правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням
правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне
тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне
середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377,
398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення
заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), насильницьке задоволення статевої
пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей
262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308),
вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга
статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і
транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу,
повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним
засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).


Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
1.   Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено
від   кримінальної   відповідальності,   якщо   його   виправлення   можливе   без   застосування
покарання.  У  цих  випадках  суд застосовує  до  неповнолітнього  примусові  заходи  виховного
характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
2.  Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього
Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна
відповідальність,  вчинила суспільно  небезпечне діяння,  що  підпадає  під  ознаки  діяння,
передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
3.   У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього
примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до
кримінальної відповідальності.
Стаття 98. Види покарань
1.   До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути
застосовані такі основні види покарань:

  1. штраф;
  2. громадські роботи;
  3. виправні роботи;
  4. арешт;
  5. позбавлення волі на певний строк.

2.   До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

  1. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановления вироку не потребує застосування покарання.
  2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
  1. застереження;
  2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
  3. передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
  4. покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
  5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

 

  1. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
  2. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає,
якщо ці порушення за шім характером де тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної
відповідальності.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

  1. зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
  2. застереження;
  3. догана або сувора догана;
  4. передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Частина 3 Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 4 Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.