ееее
 
 

Новини

 
 

ОЗДОРОВЧА ПОЛІТИКА ШКОЛИ У ВИПАДКАХ
ВЖИВАННЯ УЧНЯМИ НАРКОТИЧНИХ
І ТОКСИЧНИХ РЕЧОВИН
Учні від 9 до 17 років значну частину свого часу проводять у школі. Сюди вони приходять на ^уроки, вчаться працювати, беруть "участь у різних шкільних заходах, закохуються.
Це вік, коли необхідні розумін­ня й підтримка. З іншого боку, під­літки мають потребу в особистій незалежності. Уважно прислуха­ючись до заборон дорослих, вони намагаються визначити людські норми й цінності, а інколи, через недостатню зрілість, переоціню­ють свої можливості. Саме це, в по­єднанні з підвищеним інтересом до всього, спонукає підлітка звертати увагу на різноманітну інформацію, зокрема про вживання наркотич­них речовин, яку вони знаходять у школі, вдома, на вулиці. Вплив друзів у цьому віці зростає, тоді .як вплив батьків зменшується. От  чому в школі, де є багато друзів, де вирує розмаїття думок і дій, можна зіткнутися із вживанням наркотич­них та токсичних речовин. У школі велику увагу слід приділяти здоро­вому способу життя.
Діяльність, пов'язану з охоро­ною здоров'я дитини в школі, слід чітко організовувати (надалі вико­ристовуватимемо термін «шкільна оздоровча політика», під яким ро­зуміємо систематичну діяльність, пов'язану з поліпшенням здоров'я та самопочуття учнів). Тут широке поле для роботи, особливо серед ді­тей, що вживають наркотичні й ток­сичні речовини.
Для шкільної оздоровчої програ­ми характерний зв'язок усіх складо­вих, які могли б забезпечити запобігання вживанню учнями наркотич­них і токсичних речовин, а коли зви­кання до них уже має місце, то саме зазначені складові повинні забезпе­чити розв'язання цієї особистісної проблеми. Ми вважаємо, що най­успішнішим є підхід, який об'єднує різні види діяльності педагогічного та учнівського колективів, коли зро­зуміло, хто за що відповідає. Дові­рена особа педколективу, медпра­цівник школи, психолог, соціальний педагог, батько, мати, брат, сестра, нарколог — усі вони повинні праг­нути бережливого індивідуального підходу до особистості учня. Треба пам'ятати, що заяви на кшкалт «тут усе заборонено», звичайно, не спо­нукатимуть учня шукати допомоги в школі.
Батьки і школа мають діяти спільно. Відповідне інформування, запрошення до дискусії про нарко­тики, про здоровий спосіб життя збільшать шанси на те, що вдома більше часу й уваги приділятиметь­ся вихованню дітей. Батьки та шко­ла повинні налагоджувати тісний зв'язок у разі виникнення проблем­ної ситуації. На щастя, більша частина   учнів не має проблем з наркотиками. Але не можна за­плющувати очі на поведінку тих, хто має такі проблеми. Цих дітей потрібно виявляти і допомагати їм. І тільки та школа, яка надає такій дитині мож­ливість поговорити про неї, допомо­же позбутися проблеми, відповідає своєму повному призначенню.
Просвітницька робота школи
щодо профілактики вживання
учнями наркотичних
і токсичних речовин
Шкільна оздоровча політика пе­редбачає й запобіжну роботу. Під первинним запобіганням слід мати на увазі всю ту діяльність, яка дає людині змогу отримати інформацію про її фізичне і духовне здоров'я. Вторинне запобігання полягає в тому, щоб розпізнати перші сигнали, які інтерпретують як потенціально проблематичні, з метою реагування на них, щоб уникнути майбутніх ре­альних проблем. Допомога, запро­понована на ранньому етапі, може запобігти ескалації проблеми в майбутньому, особливо якщо на дитину школа впливатиме через призму дружніх стосунків. Бесіди, проведе­ні хоча й з добрими намірами, але в негативній, холодній, одноманітній манері, під пресингом авторитету керівництва школи, не викличуть молоду людину на відверту, душев­ну розмову, пов'язану з проблемою особистості. За благополуччя учнів відповідають усі працівники шко­ли. Ця спільна відповідальність зобов'язує переглянути вже існуючі рекомендації і здобутий досвід з ме­тою їх зміни і вдосконалення.
Ось стислий опис деяких еле­ментів цієї системи. Перша умова — це доброзичливий, здоровий клі­мат у школі, в якому людина почу­вається безпечно. Це помітно вже у взаєминах між дітьми, а також між дітьми та вчителями.
Великого значення набуває мож­ливість надати учням право і час ви­словити свою особисту думку про надання допомоги у вирішенні зло­боденних питань на різних рівнях. На уроках літератури, біології, істо­рії створюються умови для вільної розмови з соціальних, гуманітарних питань. Вона допоможе учням орі­єнтуватися не тільки в особистому житті, а й у навколишньому світі.
Друга умова — це організація тематичних вечорів на теми, які цікавлять батьків, учителів, учнів і безпосередньо стосуються духо­вного добробуту дітей. Краще, коли самі учні пропонують тему вечора («Можу я курити, пити, вживати наркотики, чи це мені потрібно?»). Інформація надходитиме разом із можливістю вільно поділитися дум­ками з дорослими, які допоможуть учням сформувати особисте став­лення до обраної теми. Оживити ро­боту можуть «круглі столи».
Подібні заходи не залучать ве­ликої кількості учнів, але в малень­кій групі розмова відбуватиметься з більшою довірою. Проблеми може не бути, якщо ми в змозі розпізна­ти тривожні сигнали й уважно ви­слухати учня. Це можливо лише за умови, якщо вчителі та класний ке­рівник справді прагнуть допомогти.
Доведено, що ефективність ро­боти, яка базується но правилах «сигналізування», батьківській допомозі й підтримці, значно підвищу­ється. Якщо в учня немає проблем або він може поговорити про свої проблеми в школі, то в нього наба­гато кращими будуть результати навчання
Під «сигналізуванням» ми ро­зуміємо манеру поведінки, яка є наслідком залучення підлітка до вживання наркотичних ре­човин. Цю проблему необхідно розв'язувати індивідуально з кож­ним учнем.
Мета «сигналізування» — чітка уява про наявність проблеми і про її характер.
При «сигналізуванні» ми маємо враховувати такі тривожні чинни­ки:

  1. фаза спостереження (щось незвичайне є в поведінці учня);
  2. фаза виявлення (ця поведінка не є звичайною для нього);

•   фаза тлумачення (мені здасться, що в нього якісь пробле­ми. Чи не пов'язані вони із вживан­ням наркотиків або алкоголю?);

  1. фаза впевненості (чи пого­дяться зі мною мої колеги?);
  2. бесіда (чи збігається те, що я думаю, з тим, що думає учень?);
  3. аналіз (що відбувається на­справді? Для кого це є проблемою — для учня, школи, батьків?).

Далі наводимо список для пере­вірки, який ви можете використо­вувати для підготовки до розмови з підлітком.
«Сигналізування» йде поруч із допомогою. Інколи вам буде необ­хідно надати термінову допомогу вже після першої зустрічі з учнем. От чому ми наполягаємо на уважно­му вивченні наступного матеріалу.
Сигнали
Проблеми із вживанням нарко­тичних і токсичних речовин не так легко розпізнати. Часто сигнали тривоги звичайні й неспецифічні, а зміни в поведінці можуть бути ви­кликані різними причинами, які не мають ніякого відношення до вжи­вання наркотиків.
•        Один сигнал не має велико­го значення. Тільки симптом, який має тенденцію до періодичних по­вторень, можна інтерпретувати як такий, що сигналізує про вживання
наркотичних речовин.

  1. Тривожні симптоми не означа­ють, що причина — вживання нар­котиків. Ви можете запитати себе: в учня червоні очі через куріння коно­плі? Чи це, можливо, алергія?
  2. Дуже часто про вживання од­ного наркотика сигналізують різно­манітні симптоми.

• Повну інформацію про нар­котичні, токсичні речовини можна отримати у нарколога.
Бесіди
У разі «сигналізування» можна визначити для себе точку відліку: наприклад, ви хвилюєтесь за цього учня. Починайте розмову з дійсного факту: нагадування про погіршення шкільних результатів або зміну в поведінці.
Важливо   перед   розмовою   з^ учнем систематизувати свої думки. ™ Пропонуємо декілька питань, які необхідно взяти до уваги:
Стосовно вас:

  1. Чого я хочу досягти цією роз­мовою?
  2. Чи повідомити мені ще когось про те, що я підозрюю учня у вжи­ванні наркотичних речовин?
  3. Як мені вчинити з інформаці­єю, що надійшла від інших?
  4. Як я вчиню, коли учень кате­горично заперечуватиме вживання наркотиків?
  5. Яке моє особисте ставлення до наркотиків та їх вживання?
  6. Що я як учитель, як класний керівник думаю про вживання нар­котичних, токсичних речовин?       

Стосовно учня:

  1. Чи знаю я всіх, з ким спілку­ється учень?
  2. Коли він (або вона) почав ужи­вати наркотики і що свідчить про це?
  3. Чи має якесь значення вплив іззовні? Наприклад, авторитет дру­зів, батьків.
  4. Який вид наркотика учень ви­користовує?
  5. Що знає учень про речовину, яку вживає?

Стосовно школи:

  1. Як відреагує директор, коли дізнається про цю проблему? Допо­може чи, навпаки, ускладнить ситу­ацію?

Чи є інструкції щодо профілактики вживання наркотиків?

  1. Чи йдеться там про допомогу учневі, в якого виникли проблеми із вживанням наркотичних або інших токсичних речовин?
  2. Чи звертає школа увагу дітей на ризик у разі вживання наркоти­ків?
  3. Чи є в школі інші люди, з яки­ми можна поділитися своїми під­озрами щодо вживання наркотиків кимось із учнів (учитель, завуч, пси­холог, соціальний педагог)? Ефек­тивний метод підготовки до майбут­ньої розмови з учнем — це спроба уявити себе на його місці. Згадайте, коли перед вами поставала якась проблема, хай навіть в іншому пла­ні. Намагайтеся згадати, як у той час ви і ваші вчителі, однокласники й батьки реагували на неї й до чого це призвело. Тоді ви краще зрозумієте учня, вам буде легше розмовляти з ним. Перед початком розмови вам необхідно усвідомити: те, що ви вважаєте проблемою, для підлітка може нею не бути.

Для першої бесіди можна за пропонувати такі запитання:

  1. Як ти почуваєшся в школі та за її межами?
  2. Чи маю я рацію, що хвилююся за тебе?
  3. Що з тобою відбувається?
  4. Чи маєш ти якесь відношення до вживання наркотичних речовин?
  5. Чи хотів би ти щось змінити у цій ситуації?

Декілька порад про те, чого не слід забувати під час розмови:
• створіть атмосферу, за якої учень почуватиметься спокійно і впевнено;

  1. кажіть тільки про те, що по­трібно сказати, не розмовляйте на теми, які не стосуються справи;
  2. поясніть підліткові про конфі­денційність довіреної інформації;
  3. з дитиною будьте відвертими, ставте запитання чесно;
  4. слухайте уважно;

• сконцентруйтеся на видимій поведінці і реальних зовнішніх об­ставинах;

  1. уникайте порад;
  2. не обіцяйте того, що не зможе­те виконати.

Якщо стало більш-менш зрозу­міло, що проблема із вживанням одурманюючих речовин усе-таки існує, ви можете після першої бе­сіди стати відвертішими. У цьому разі вам, можливо, потрібна буде консультація підліткового лікаря-нарколога. З ним ви можете пора­дитися (можна телефоном), не на­зиваючи прізвища учня та школу, де він навчається.
Про проблему, виявлену під час цих розмов, можна, за згодою учня, інформувати батьків. Якщо ж учень проти цього, то якийсь час не слід шукати контакту з батьками, беручи до уваги як інтереси учня, так і ін­тереси школи, батьків.
Допомога
Проблеми, які постають через вживання наркотиків, можуть за­смучувати не тільки самого учня, а й людей, які його оточують, зо­крема його рідних.
Що може зробити школа?
Школа не є закладом для нагля­ду за молоддю. Але школа відпові­дає за добре самопочуття дитини. В школі завжди є кілька вчителів, до яких можна прийти зі своїми питаннями або по допомогу. За­лежно від виду і важливості про­блеми, дітям допоможуть фахівці в школі та за її стінами.
Школа повинна мати чітке уяв­лення про те, хто й як має реагува­ти на сигнали про вживання учня­ми наркотиків. Школа ні в якому разі не повинна відмежовуватися від такого учня, засуджувати його, розголошувати його проблему.
Школа повинна чітко усвідо­мити свої можливості: чи зможе вона сама розв'язати проблему, чи потрібно звернутися до спеціаліс­та?
Під час подальших бесід реко­мендуємо поставити такі запитан­ня:
1.   Ти вже бачиш, що є пробле­ма. Тобі хочеться про це погово­рити?
2. Що ти сам робиш для її розв'язання?

  1. Тобі потрібна допомога?
  2. Яка допомога для тебе кра­ща — та, що може бути надана в школі чи за її стінами?

Яку роль при цьому можуть відіграти твої батьки?
Допомога за межами школи
Допомогу за межами школи слід надавати тоді, коли ви, порадившись із підлітковим лікарем-наркологом, оберете саме такий шлях, і лише тоді, коли сам підліток захоче цьо­го. Це також обов'язково слід зро­бити, коли дитина через залежність від наркотиків не може залишатись у школі. У таких випадках учня по­трібно обов'язково відіслати до ква­ліфікованого спеціаліста в нарколо­гічну лікарню.
Ви зможете пояснити йому ситу­ацію й попросити поради. Це дасть змогу вплинути на методику надан­ня допомоги дитині, і ви зможете чітко виявити, коли саме потрібен прямий контакт учня Й спеціаліста.
Рішення звернутися по допомогу до кваліфікованого спеціаліста да­ється учневі дуже нелегко. Причина — страх, що його візьмуть на облік, і відчуття своєї неповноцінності. Дуже важливо в цьому випадку по­яснити учневі, чому обов'язково потрібно звернутися до лікаря. Радимо піти з учнем на перший прийом, якщо він погодиться.
У запропонованому далі пере­ліку ми розглянемо деякі симптоми, що сигналізують: дитина почала вживати наркотичні чи токсичні ре­човини. Крім того, наведемо симп­томи (фізичні та психологічні), ха­рактерні для вживання кожної нар­котичної чи токсичної речовини.
Загальні симптоми:

  1. змінюється поведінка учня — він стає роздратованим, байдужим, неохайним;
  2. часто пропускає заняття без поважних причин;
  3. пориває зв'язок з одноклас­никами, з'являються нові друзі за межами школи;
  4. виникають проблеми з батька­ми, які скаржаться на те, що учень пізно приходить додому, що з дому почали зникати гроші, цінні речі;
  5. удома батьки знаходять пляш­ки з-під хімічних розчинників, у квартирі часто відчутний запах аце­тону, дитина стає худою, апетит зо­всім зникає або стає надмірним;

•  в медичному пункті школи часто просить таблетки димедролу;
•починає погано вчитись.
ЧИ ВАРТО РОЗМОВЛЯТИ ПРО ЦЕ З ДОРОСЛИМИ?
Поради підліткам
Як розмовляти з батьками про наркотики
Трапляється,,що між підлітком і його батьками виникають напру­жені обговорення теми наркотиків: інколи це просто бесіди, а часом і скандали. Можливо, така ситуація склалась і в твоїй сім'ї? Якщо вона тобі заважає, то ти можеш поду­мати і розібратися: чому це від­бувається? Можливо, твої батьки нещодавно дізналися, що ти вжи­ваєш наркотики, або, можливо, їм хтось сказав, що хлоп'ята, з якими ти разом буваєш, наркомани. Бать­ки, безперечно, схвилювалися. А якщо до того ж останнім часом ти змінив свій стиль одягу або пове­дінки, а твої оцінки в школі стали гіршими, то тим більше, батьки могли зробити висновок, що в тебе є проблеми через наркотики.
Якщо ти хочеш припинити ці сімейні непорозуміння — треба розібратися, через що вони ви­никають. Спробуймо зробити це разом. Спершу обговорімо деякі можливі причини твоїх конфліктів із батьками з приводу наркотиків і спробуймо знайти відповіді на за­питання, як бути з батьками в та­ких ситуаціях.
Напевно, батьки ставляться до наркотиків зовсім не так, як ти. І ти можеш зрозуміти, чому: адже в роки їхньої молодості мало хто «палив травку», а про ін'єкційні наркотики взагалі майже не чули. Тоді наркотики і наркоманію вва­жали злочином проти суспільства і переслідували законом. Відтоді в свідомості покоління твоїх батьків утвердилося переконання: нар­котики — це аморально і злочин­но, це щось абсолютно чуже, «не наше». Можна уявити, як почува­ються твої батьки, коли читають статті в газетах про епідемію нар­команії. Ти можеш сказати, що всі ці журналісти спеціально нагніта­ють страх навколо наркотиків, а батьки просто піддаються паніці. Загалом так, але погодься: не було ще жодного репортажу про те, як наркотики хоч комусь у чомусь допомогли. Можливо, і справді у батьків ставлення до наркотиків досить панічне, але це загалом ви­правдано.
Як допомогти моїм дітям жити без наркотиків?
Ще одна відмінність між тво­єю думкою про наркотики і дум­кою батьків — це уявлення про майбутнє. Ти, певно, плануєш на майбутнє не вживати наркотиків, мовляв, побавлюся трохи, а потім кину. Але батьки, очевидно, ду­мають інакше. Насамперед вони переконані в тому, що вживання будь-яких наркотиків рано чи піз­но призведе до залежності від них. Можливо, твої батьки знають лю­дей, які «сіли на голку» в твоєму віці. Ти ж, напевно, бачиш своє споживання наркотиків тільки як експеримент і уявляєш своє май­бутнє без наркотиків. На жаль, уже до тебе було багато наркоекспери-ментаторів, які раптом якоїсь миті відчули себе «в глибокій системі», не зоглядівшись, як це сталося. Наркотична залежність — ось те, чого твої батьки ніяк не бажають для тебе.
Коли батьки підозрюють, що ти втягуєшся в наркоманію, вони почуваються дуже погано. Вони розуміють, що певним чином по­терпіли поразку, десь неправиль­но виховували тебе, в потрібний момент не допомогли, не пора­дили; вони звинувачують себе і страждають. Вони, безперечно, захочуть компенсувати свої по­милки і взяти тебе під цілковитий контроль, щоб більше не піддава­ти тебе ніяким прикрощам. Тебе, звичайно, це образить. Та спробуй їх зрозуміти. Ти, напевно, знаєш про такий психологічний термін як «тиск однолітків», коли ком­панія нав 'язує підліткові певні погляди, норми поведінки, і тобі доводилося стикатися з цим. Ти розумієш, як непросто піти про­ти думки товаришів. Так ось, і батьки твої теж зазнають «тис­ку однолітків». їм не байдуже, як їхні друзі та родичі реагують на те, що ти можеш стати нарко­маном. Можливо, вже хтось їм порадив контролювати тебе. Ти можеш подумати: «Нехай не зва­жають на чужі розмови!». На­справді ж це не так просто. Вони, як і всі, перебувають під впливом оточення.
Твої батьки хвилюються ще й тому, що вони несуть за тебе від­повідальність аж до твого повно­ліття. Якщо ти вчиниш правопо­рушення або злочин, то вони від­повідатимуть перед судом разом із тобою згідно із законом. Якщо через наркотики з тобою стався не­щасний випадок, то для батьків це не тільки моральні, а й матеріальні збитки. Всі знають, що чим далі розвивається наркозалежність, тим більше здоров'я й коштів вона забирає у хворого та його родини. Уяви, які випробування чекають на них у старості, якщо їхній син або дочка стануть наркоманами.
І найважливіше: твої батьки хвилюються за тебе просто тому, що люблять тебе. А чи любиш їх ти? Чи відоме тобі почуття триво­ги за них, за їхнє здоров'я й спо­кій? Адже вони завжди думають про тебе, свою дитину. Тобі інко­ли неприємно розмовляти з ними, тебе дратують їхня любов і опіка^ але вони переживають за тебе. їм боляче сприйняти гірку правду і про тебе. Отже, тобі все-таки до­ведеться знаходити шлях до пере­говорів з батьками — тільки так ти зможеш позбавити свою сім'ю від цих проблем, а нерідко й від скан­далів.
Тема наркотиків пов'язана з досить сильними емоціями, пере­живаннями. Але якщо ти справ­ді хочеш поліпшити ситуацію — тобі доведеться говорити з батьками спокійно, ввічливо, без емоцій.
Дамо кілька порад. Ти можеш спробувати скористатися ними, тоді, можливо, розмова з батьками стане саме розмовою, а не черго­вою суперечкою.
1.  Будь тверезим, коли говориш із ними. Це означає — ніяких наркотиків. Може, ти вважаєш, що тобі додасть сміливості вживання цих «ліків» перед такою бесідою, заспокоїть тебе, але не роби цього. Адже тоді ти відразу покажеш батькам і собі, що не здатен контролювати себе.

  1. Спробуй говорити їхньою мовою, без вуличних та жаргонних висловів. Якщо ти вживатимеш брутальні слова, поводитимешся нечемно, бесіда просто обірветься або перетвориться на сварку — і ти так і не зможеш пояснити їм своєї позиції.
  2. Найкраще розповісти про все. Якщо ти просто експеримен­тував з наркотиками, хотів спро­бувати їх, відчути "їхню дію, то так їм і поясни. Напевно, вони споді­валися на гірше, думали, що про­блема зайшла надто далеко.

4.   Під час розмови дотримуйся теми «я й моє споживання наркотиків». Не дозволяй собі й батькам відхилитися від теми. Інші проблеми відкладіть для окремих бесід.
5. Не звинувачуй батьків, неперекладай на них провину. Ти вирішив поговорити з ними не для того, щоб заподіяти їм біль і сором за те, що вони тебе неправильно виховували. Зараз ви розмовляєте, щоб допомогти одне одному розі братися в тому, що відбувається.
6. Якщо зможеш виконати, по­обіцяй батькам, що не вживатимеш наркотиків за кермом, в школі або під час інших важливих справ.
Якщо ти прислухаєшся до цих порад, твої батьки зможуть по­бачити тебе як людину, більш від­повідальну і зрілу, ніж: їм до цього здавалося. Якщо доведеш бать­кам, що ти людина, якій можна довіряти, то цілком імовірно, що батьки погодяться довіряти тобі і в цьому питанні. Якщо ж ти не зможеш поговорити з батьками, а проблеми з наркотиками вже стали серйозними, спробуй зна­йти допомогу людини, до якої ти і твої батьки ставитеся з пова­гою. Найкраще, коли у вас є дорос­лий друг сій % який зможе взяти участь в сімейній розмові і спо­кійно, розсудливо поговорити про ситуацію, що склалася.
Якщо є вчитель або шкільний психолог, який знає тебе і якому ти -довіряєш, спробуй залучити його. Варто також було б подзво­нити на телефон довіри, де ти зміг би порадитися з телефонним кон­сультантом про те, як тобі поводи­тися з батьками.
Ми намагалися розібратися в деяких питаннях з приводу твого вживання наркотиків. Ми радимо тобі спробувати зрозуміти батьків і неодмінно поговорити з ними незалежно від того, вживаєш ти нар­котики чи це їм тільки здається. Відверта спокійна розмова допо­може розрядити атмосферу в сім'ї, прояснити ситуацію і зменшити батьківську тривогу за тебе.
Ми порадили б тобі ще раз по­глянути збоку на свої стосунки з наркотиками. Навіщо витрачати стільки часу і нервів на те, щоб переконувати батьків? Якщо дум­ка батьків так зачіпає тебе, то, можливо, вони справді торкнули­ся якихось важливих і болісних питань? Подумай, чи не відчува­єш ти, що втягуєшся в наркотики, хоч і не хочеш у цьому признатися собі? Можливо, ти побоюєшся, що наркотики починають впливати на тебе дужче, ніж ти думав?
Ми сподіваємося, ти замис­лишся над цим. Поки проблема не зайшла далеко, ми рекоменду­ємо тобі зараз же звернутися по консультацію — подзвони на телефон довіри, піди до психолога-консультанта. Ми гадаємо, ти зможеш знайти його в Соціальній службі для молоді твого району або в міському Центрі здоров'я, в поліклініці або в амбулаторному наркологічному відділенні. Пого­вори з ним. Шукай виходу.
І знаєш, бути тверезим — на­справді чудово!
ПРОФІЛАКТИКА ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ І ТОКСИЧНИХ РЕЧОВИН У СІМ'Ї
Поради батькам
Зміст розмови з моєю
дитиною про алкоголь,
тютюн і коноплі
Останні декілька років вживан­ня алкоголю, тютюну і конопель постійно зростає. Причина неспо­кою багатьох батьків — вживання серед підлітків конопель. Біль­шість людей, які вживають одну або декілька зазначених вище ре­човин, роблять це для того, щоб мати приємні відчуття. Ніхто не може заперечувати існування де­яких чинників ризику для фізич­ного і психічного здоров'я тих людей, які ці речовини вживають.
Зараз діти стикаються з тю­тюном, алкоголем і коноплями у більш ранньому віці, ніж десять років тому. Наукові дослідження в Європі та Америці серед молоді від десяти до двадцяти років свід­чать, що вперше пробують хоча б один із них вже у віці 12 років. А серед літніх немає жодного, хто не спробував хоча б одну токсичну речовину. Ситуація в Україні до­сліджена не настільки, як у Європі й Америці, але очевидно: тенденція приблизно однакова, за винятком незначних деталей. Діти в такому ранньому віці не можуть цілком усвідомлювати ризик, пов'язаний із вживанням цих речовин. Тому слід говорити про це з дитиною, перш ніж вона почне їх пробувати, а отже, допомогти їй визначитись.
Ваша міра відповідальності як батьків у цьому така сама, як і міра відповідальності стосовно сексу та здорового харчування.
Певно, ви самі маєте визначи­ти, про яку саме речовину будете розмовляти зі своєю дитиною. Це може бути розмова про всі речовини відразу, однак коноплі мож­на відкласти «на потім», оскільки діти передусім експериментують із тютюном і алкоголем.
Батькам слід усвідомити необ­хідність дискусій із дитиною на такі теми, зрозуміти, як можна до­могтися позитивних результатів. Незважаючи на те, чи вживаєте ви самі названі речовини чи ні, роз­мовляти з дитиною необхідно.
Чи не замала моя дитина?
Як батькам вам потрібно бути готовими до того, що настане мить, коли ваша дитина захоче жити са­мостійно, бути незалежною від ва­шого авторитету. Це цілком нор­мально, і ви повинні розуміти, що до настання цього часу треба під­готувати сина або дочку до цілком імовірних зустрічей із різними, часом небезпечними, ситуація­ми. Якщо дитина впевнено скаже вам, що вона вважає: куріння або вживання алкоголю — це дуже погано, то ви спокійно можете не порушувати цієї теми взагалі. Але, з іншого боку, якщо ви пригадаєте себе в цьому віці, то погодитеся, що уподобання в цей час можуть швидко і кардинально змінювати­ся. Внаслідок подібних змін дити­на може почуватися розгубленою, самотньою.
Певна річ, у подібній ситуації підліток починає шукати способи заповнення порожнечі, що утвори­лася після втрати стабільності. Од­ним із таких способів може бути імітація поведінки інших підліт­ків, іноді старших за віком. Існує велика ймовірність того, що ваша дитина зіткнеться з вживанням тю­тюну, алкоголю, а можливо, й нар­котиків. Часто підлітки починають експериментувати з цими речови­нами, щоб виявити бажання бути незалежними. Постійні реклами на телебаченні, в газетах, на вулицях, що пропагують ризик, «крутість» і пригоди, сприяють бажанню по-експериментувати. Дитина може дуже швидко забути своє колишнє негативне ставлення до наркотич­них речовин. Особливо часто це відбувається після того, як дитину приймуть у якусь компанію, адже факт належності до групи має набагато важливіше значення, ніж неприємний смак тютюну або ал­коголю.
Ваша бесіда з дитиною буде нерезультативною, якщо вона вже спробувала одну або кілька згада­них речовин. Така бесіда може на­віть створити у неї враження, що ви намагаєтесь контролювати по­ведінку і діяльність дитини. Тому краще почати бесіди з нею зазда­легідь, до експериментування.
Це допоможе вашій дитині ви­робити свою особисту позицію й чітко усвідомити, що можна робити, а чого не слід. Те, що ви обговорите цю тему з дитиною, не означає можливості, що вона не спробує наркотиків, але, незва­жаючи на це, ваші спільні бесіди зміцнять її опір до впливу компа­нії, не виникне потреби імітувати поведінку інших.
Чи повинен я забороняти дитині вживання цих речовин?
Проста заборона з акцентуван­ням уваги на небезпеці й чинниках ризику видається найлогічнішим шляхом, але здебільшого вона не дає бажаного результату. Водночас не треба недооцінювати своєї ди­тини. Навколо вона бачить багато людей, які палять або п'ють. Вона може спитати себе: «Чому так ба­гато людей палять і п'ють, тоді як усім відомо, що це шкідливо? Має ж бути в цьому щось позитивне?». А батьки нічого не пояснюють про ці позитивні сторони. Дуже ймо­вірно, що в результаті такі думки просто стимулюють зацікавленість дитини. Тому необхідно навчити сина або дочку робити особистий вибір і визначати свої обмеження. Поки ваша дитина маленька, це за неї можете робити ви, але пізні­ше вона повинна буде робити це самостійно. І тоді єдине, чим ви зможете допомогти, — це просто підтримувати її.
Необхідно, щоб вимоги, які ставлять перед дитиною, були чіт­кими й реальними. Умови ваших угод із сином або дочкою залежать від вашої особистої поведінки, од­нак потрібно приділяти серйозну увагу саме нормам поведінки, які створює ваша дитина. Наприклад, якщо вона вислов­лює бажання спробувати якийсь алкогольний напій, ваша заборона може закінчитися тим, що дитина зробить це самовільно. Внаслі­док цього ви втратите можливість впливати на її поведінку.
Ваша дитина — особистість, яка ще не сформувалася. Тому ефект і шкода від вживання цих речовин набагато більші, ніж у дорослої людини. Якщо ваша дитина не ви­конує своїх обіцянок, їй буде про­стіше сприймати вашу критику, тим більше, якщо ви поясните, чому ви чогось не приймаєте, з чимось не погоджуєтесь. Ваші аргументи зда­ватимуться більш переконливими і правдивими, якщо ви самі чітко дотримуєтеся життєвих принципів і правил. У такій атмосфері ймовір­ність того, що ваша дитина буде ста­вити перед собою здорові, зважені обмеження, набагато зростає.
Чи мас значення той факт,
що я сам палю
або вживаю алкоголь?
Існує дві причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн або алкоголь:
—  ви усвідомлюєте, що не маєте права говорити про це, бо саміалите або випиваєте;
— можливо, ви не бачите в цьому необхідності, тому що самі не палите і не п'єте, вважаючи свій приклад достатнім.
В обох випадках ви припускає­теся помилки. Незалежно від того, вживаєте ви тютюн або алкоголь чи ні, розмова на цю тему завжди корисна. Ваша дитина ще не ви­значилася, тому її може «занести» в будь-який бік. Дуже важливо не уникати відповіді на запитання дитини з приводу вашої особистої поведінки, навіть якщо інколи це для вас неприємно.
Однак, чим відвертішими будете ви, тим простіше буде вашій дитині сприймати те, що ви скаже­те. Ви можете, наприклад, сказати, що добре усвідомлюєте ту шкоду, якої завдає куріння, але самі не мо­жете позбутися цієї звички. Якщо у вашому домі ніхто не палить і не випиває, то ви, безперечно, по­даєте хороший приклад. Однак практиці бачимо, що подібні при­клади не гарантують здатності ди­тини протистояти впливам іззовні.
Як саме слід мені обговорю­вати цю тему з дитиною?
Багато людей не може просто і легко розмовляти на теми про алко­голь, коноплі й тютюн. Незалежно від причин, подібні розмови зазви­чай спричиняють певну напруже­ність. Тому найкраще розмовляти про це в спокійній, невимушеній атмосфері, наприклад, коли ви миєте посуд. І краще використати прості для сприйняття дитини при­клади. Якщо ви інколи дозволяєте собі випити келих вина, то розмо­ва про це не здасться вашій дитині ^дивною. Для прикладу ви можете послатися на одну з повсякденних звичок дитини: перегляд телепере­дач або вживання солодощів. Це саме те, що за умови зловживання може завдати шкоди, але ж це, на­певно, дуже любить ваша дитина.
Для початку розмови можна запропонувати дитині відмови­тися від якоїсь звички, скажімо, на тиждень. Якщо дитина прийме таку пропозицію, запропонуйте їй написати, чому це нелегко зроби­ти. Ви викличете до себе більше довіри, якщо виявите бажання й волю приєднатися до дитини — наприклад, тиждень не курити або не пити кави.
Це буде найбільш справедли­во стосовно дочки або сина, адже ви не просто просите дитину зро­бити щось складне. Коли такий тиждень закінчиться, ви матимете слушну нагоду разом обговорити ваш досвід.
Можна використати також спо­гад про якусь подію зі свого дитин­ства — телепередачу або статтю з газети. Однак не все може піти на користь. У цій ситуації дуже важливо не наводити прикладів, далеких від навколишнього світу вашої дитини, — все мас бути їй знайомим.
Тепер про тон, яким ви маєте вести подібні розмови: це тема серйозна і говорити про неї треба серйозно. Існує багато чинників ризику, пов'язаних із цими звич­ками (надмірним вживанням кави, солодощів, тютюну, безкінечним сидінням біля телевізора).
І останнє, але важливе: роз­мова не має бути «одностороннім рухом». Ваша дитина також має право на особисту думку, і ви має­те зважати на неї.
Що я можу сказати своїй дитині про алкоголь,
тютюн та коноплі?
Використання алкоголю, тю­тюну і конопель має як деякі по­зитивні, так і негативні аспекти. Кажучи про позитивні, ви можете сказати про їх значення як страте­гічної сировини. Коноплі, напри­клад, використовують у текстиль­ній промисловості, алкоголь — у фармацевтичній, кондитерській; тютюн — у боротьбі зі шкідника­ми рослин тощо.
Зазнаючи негативні аспекти, ви можете сказати про шкідли­вий вплив на здоров'я алкоголю, тютюну, а також екстрактів коно­пель.
Чи повинні ви заходити на­стільки далеко, щоб дати дітям детальний опис ефектів від вжи­вання (тривалого чи короткочас­ного) цих речовин? Це питання, на яке не дуже просто дати відповідь. Дуже великий обсяг інформації може відвернути увагу вашої ди­тини від справді важливих речей. Дитину треба навчити користува­тися свободою вибору.
Що ви можете і повинні зроби­ти — то це викласти основну ідею того, що вживання цих речовин може змінювати відчуття, що й є причиною вживання наркотиків багатьма людьми. Деякі речовини потребують великих доз вживання для досягнення ефекту, і людина стає залежною від них.
Коли ж люди стають залежни­ми від цих речовин, вони вже не можуть вибирати, вживати чи ні — без них вони просто не можуть більше жити. Залежність може бути як фізичною, так і психоло­гічною. На завершення не забудь­те сказати про шкоду, якої може завдати фізичному і психічному здоров'ю вживання цих речовин. Варто сказати дитині й про мож­ливі соціальні наслідки інтенсивного вживання речовин тривалий час, адже окремих людей це може штовхнути навіть на злочини.
Потреба в докладнішій інфор­мації залежить від оточення, в якому перебуває дитина, а також від вікових особливостей, і тому неможливо дати якусь однозначну пораду, адже відмінності можуть бути значними.
Як я зможу зрозуміти, що моя дитина щось таки вживає?
Багато хто з батьків боїться того, що їхня дитина займається чимось недозволеним, а вони про це не здогадуються. Вони хотіли б знати, як можна дізнатися, що мають місце якісь зловживання, наприклад вживання наркотиків, паління тощо. Незважаючи на те, що симптоми вживання відомі, не­можливо визначити, що саме вжи­ває ваша дитина, навіть тоді, коли ви будете тримати в руках перелік таких симптомів. Тому можна дати пораду: якщо поведінка вашої ди­тини стала не такою, як звичайно, ви можете розпитати, не ставлячи прямих запитань, чи не вживає вона якихось речовин. Велика ймовірність того, що ваша дитина взагалі не вживає ніяких речовин. Причиною зміни поведінки може стати, скажімо, закоханість.
З іншого боку, участь у ву­личних компаніях може стати по­казником зміни настрою. Такий спосіб проведення часу дуже по­ширений серед підлітків. Непри­ємним у цій ситуації є те, що ваша дитина може приховати вживання алкоголю чи наркотиків і завжди знайде спосіб успішно це зробити. Зрештою, ви не завжди можете її проконтролювати.
Однак слід потурбуватися про те, щоб у дитини не склалося вра­ження, що від вас необхідно щось приховувати. Один із способів до­сягнути цього — відверто погово­рити про вживання цих речовин і запевнити свого сина або дочку: ви довіряєте і вважаєте, що ваша дитина зможе самостійно прийня­ти правильне рішення. У цьому ви повинні їй допомогти.

 

 

 

 

 

   

 

 
   

 

 
   

 

 
 

 

 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
   
 
 
 
 

 


 

   
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

 
 

 

 

 
а

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
,.,.llklkl


   
 
 
 

 

 


 
 

 
 
 

 

дизайн розробка та підтримка сайту

ПП "Візард"